Довідка села Середній Березів

До початку XX ст. село Середній Березів перебувало в складі одного населеного пункту Березів, який у 1901 р. поділився на Вижній Березів, Баня-Березів, Нижній Березів та Середній Березів.

Середній Березів має багату культурну спадщину — тут живуть нащадки руських бояр Березовських і саме від них село й отримало свою назву.

Присілки та кутки: Стирі, Діл, Убочі, Полінка, Царинка, Петрунівка, Варатин, Залунґа, Шинкарівка, Матіївка, Поліна, Пасіки.

Лісові урочища (ліси мішані з перевагою листяних порід): Шиверена, Кути, Піски, Гурське, Полінка, Верхи, Княжів, Петрові корчі, Стельмахів потік. Річки: Лючка (витікає з-під гори Рокити) з притоками Варатин та Ратунзява, і Лунга (бере початок під г. Ратундол у с. Вижній Березів, впадає в Лючку). Варатин та Ратунзява витікають також з-під Ратундула. Береги річок порослі кущами вільхи, верби, калини, швидкість течії 0,3-0,5 м/сек. На території села є багато лук та сінокосів.

Висота над рівнем моря 373 м, навколишні узвишшя — до 698 м (г. Рожет).

668 господарств. Типові прізвища: Васкул, Геник, Перцович, Симчич, Сулятицький, Томич. Поширені промисли — килимарство (Г.Ігнатюк, Д.Романчич, Р.Клим’юк та ін.) і вишивка (Г.Сулятицька, А.Томич, Ю.Жолобчук). Частина жителів працює на підприємствах і в організаціях Коломиї та Яблунова.

Село вийшло з колгоспу ім.Я.Галана в 1991 р., жителі ведуть індивідуальне господарство, володіючи 912 га землі, в т.ч. 328 га орної, 633 га сінокосів. Створюється товариство з обмеженою відповідальністю «Березів» (пилорама, млин, ковбасний цех, молочна лінія — зав.В.Хім’як) та малі підприємства «Рокита» (І.Лубів) та «Шиверена» (В.Сулятицький).

Головна дорога заасфальтована. Автобуси з Коломиї на Вижній Березів, Баня-Березів, Лючки, Косів—Вижній Березів. Відділення зв’язку та Ощадбанку, АТС на 200 номерів.

Середня школа в типовому приміщенні, побудованому в 1983 р. під керівництвом директора школи В.Білавича (помер в 1989 р.). Директор С.Сулятицький, досвідчені педагоги — В.Білавич, Л.Білавич, П.Геник, П.Негрич, У.Лазарович, Г.Малкович, Д.Перцович, А.Ільницький, М.Симчич, Г.Сулятицька, К.Уруська.

Дитячий садок у пристосованому приміщенні (зав.О.Сулятицька, 15 дітей). Народний дім побудований у 1931 р., бібліотека. Самодіяльний хор (керівник Г.Гнатишак). Фельдшерсько-акушерський пункт (зав. Л.Васкул). Заклади торгівлі — кооперативний будинок торгівлі і 2 приватні крамниці.

Осередки громадських та громадсько-політичних організацій: НРУ, Братства УПА, асоціації «Зелений світ».

Релігійна громада УГКЦ. Успенська церква, побудована жителями села в 1989 р., храмове свято 28 серпня (Успення Пресвятої Богородиці).

Відомі діячі минулого: І. Кузич, діяч «Просвіти» і «Рідної школи», автор праць з історії краю (в діаспорі); С. Арсенич — вчитель у 1939–1944 рр.; священики Михайло Сулятицький та Володимир Тимощук (кінець 30-х – початок 40-х рр. XX ст.), вчителька М. Кузич (працювала до 1954 р.), голова «Союзу українок» у 30-40-х рр. Ю. Жураківська.

Вихідці з села: М. Симчич, доцент ІФІНГ, поет; Марія Симчич, доцент Рівенського інституту культури; Д. Геник, голова товариства «Гуцульщина» у Львові, І. Сулятицький, психолог у штабі ПриКВО.

Пам’ятники історії та культури: пам’ятник Т. Шевченкові, відкритий 16.03.1992 р. (скульптор Ю. Гав’юк з с. Ясіня); хрест у пам’ять жертв голодомору та на честь скасування в селі колгоспу, встановлений у 1993 р.; символічна могила січових стрільців та вояків УПА (1990 р.).

В УПА воювали понад 120 жителів села, 51 з них полягли у боях. За підтримку повстанського руху, за неповними даними, було репресовано 108 жителів Середнього Березова. 20 чоловік загинули на радянсько-німецькому фронті. 17 жителів села були замордовані в радянських тюрмах.

6.08.1994 р. на будинку школи встановлено меморіальну дошку на честь актора Василя Симчича (1915–1978), а наступного дня на Царинці освячено арку на відзначення 1000-ліття Березова.

Пам’ятки природи: урочища Княже, Стирі.

Телефонний код — 03478, поштовий індекс — 78614.

На замітку:

Косів: довідник
3.26