Довідка села Акрешори

Село Акрешори, також відоме як Бабинопілля, засноване в 1607 році. Назва села походить від назви місцевої річки Акра.

Межує з селами Космач, Текуча, Нижній Березів, Люча. Відстань до Косова — 30 км, до залізничної станції Коломия — 35 км. Висота над рівнем моря близько 500 м. Храмове свято в селі — 8 листопада.

Річка Акра, притока Лючки. Кутки: Гори, Городи, Підгай, Косів, Млиниці, Морданівка, Ґрунь, Верхи, Озеро.

Типові прізвища: Кіцелюк, Запісяк, Блащук, Струк, Марчук, Бойчук.

Жителі села займалися в основному, крім виварювання солі на продаж, відгодівлею худоби, випасанням овець і кіз, а також заготівлею дров та будівництвом нових осель.

Разом із солеварінням розвивалися допоміжні промисли, що забезпечували видобуток і торгівлю сіллю. Соляні промисли давали заробіток місцевим жителям: одні виварювали сіль на збут, а інші забезпечували соляні жупи дровами, ще інші везли своїми возами сіль до Коломиї старовинною дорогою – через Яблунів, Вербіж. Головний напрямок транспортування – це шлях по Дністру, до Чорного моря. Головним портом був Галич.

Солеваріння і розвиток ремесла сприяли піднесенню торгівлі. До села Акрешори доходила санно-возова дорога. Так відмічено в інвентарі Яблунівського ключа 1752 року. З розвитком торгово – економічних зв’язків сполучення розвивалося. Крім міжнародних і краєвих сполучень, важливу роль в долі гуцульських міст і всього регіону відігравали міжповітові дороги.

Свою назву село отримало від річки Акри, що протікає неподалік. Хоча за часів СРСР воно носило назву Бабинопілля, але зараз селу повернули історичну назву. Найвизначнішою історичною пам’яткою, що знаходиться на території села є пам’ятний хрест воїнам УПА, котрі прийняли тут нерівний бій з енкаведистами.

На початку німецько-радянської війни в селі в липні 1941 року були угорські війська. Німці, перебравши у серпні владу мадярів, учинили серію терористичних актів: арештували і розстріляли членів ОУН, які повиходили з підпілля, організували штучний голод. За роки окупації вивезли на примусові роботи до Німеччини біля 20 чоловік. На радянсько-німецькому фронті загинуло 5 акрешорців, від рук фашистських окупантів — 3 чол. В УПА полягли 8 чол., троє загинули в радянських в’язницях та концтаборах. Багатьох вивезено до Сибіру, а майно пограбовано (за неповними даними — 22 чол.), 15 чоловік стали жертвами відплатних операцій ОУН-УПА проти активістів радянської влади.

До 1954 року на маєтку Габорака Дмитра Петровича працював млин, до якого йшли молоти жителі сіл Акрешори і Текучі. Побудований млин був ще в 20-х роках XX ст. і володів ним єврей Давид, що проживав неподалік нього.

Серед відомих людей села можна відзначити Дмитра Івановича Дзвінчука — професора, декана факультету «Управління і інформатики» Івано-Франківського університету нафти і газу. Василь Васильович Бойчук працював перекладачем у посольстві Австрії в м. Києві з 1991р. по 1996 р. Поет Михайло Лук’янович Ризуняк — народився і проживає в Акрешорах, автор збірки «Смерековий край».

Акрешори є пам’яткою культури — це село ще не встигла зіпсувати цивілізація, люди тут живуть майже так само, як і сто років до того. Для звичайної людини, котра потрапляє сюди Акрешори здаються селом-музеєм. Акрешори дали початок таким навколишнім селам як Космач, Текуча, та іншим. Саме поселення яке згодом переросло в Акрешори, було тут ще в десятому столітті. Згодом вихідці з Акрешор почали засновувати поруч поселення, з яких почали утворюватися нові села.

З художніх промислів найбільш розвинуте – писанкарство (розписують акрешорці як дерев’яні писанки, так і писанки з курячих яєць). Акрешорські писанки зберігаються у краєзнавчих музеях області та за її межами. Знають про них і у США, Канаді, Австрії, Німеччині, Польщі, інших країнах.

Пам’ятки історії на території села: хрест на честь скасування панщини, відновлений у 1991 році; могила вояків УПА, освячена в 1992 р.; могила невідомому солдату; алея слави, прокладена в честь перемоги над фашизмом, освячена в 2003 р.; пам’ятник Т.Г. Шевченку, освячений у 1998 році.

Фельдшерсько-акушерський пункт (3 медичні працівники), знаходиться в приміщенні гуртожитку для вчителів.

Завдяки унікальній природі села, чистому повітрю, наявністю річки, лісу, починає розвиватися сільський туризм.

Телефонний код — 03478, поштовий індекс — 78618.

Основні номери
амбулаторія3-82-90
сільська рада3-81-88
школа3-82-90

На замітку:

Косів: довідник
3.1